5-ка найбільш отруйних риб

1. Риба-камінь.

Ця риба вважається однією з найотруйніших у світі. Інша назва риби-каменю – бородавчатка. Це ім’я риба отримала за свій непривабливий і навіть потворний зовнішній вигляд. Зустрічається на мілководді Тихого та Індійського океанів, а також у водах Червоного моря, біля берегів Австралії, Індонезії, на Філіппінах, Маршаллових островах, на Фіджі та Самоа. Росіяни мають реальні шанси зіштовхнутися із небезпечною рибою на пляжах Шарм-ель-Шейха, Хургади чи Дахаба. Шкіра у риби-каменю м’яка і покрита бородавчастими виступами. Колір шкіри буває у цієї підводної мешканки від яскраво-червоного до темно-бурого. Але на тілі зустрічаються відтінки білого, жовтого та сірого тонів. На її спинній частині збудований ряд шипів, які випускають отруйний токсин. Це найбільш небезпечна з відомих отруйних риб, і її отрута завдає найсильнішого болю з можливим шоком, паралічем та відмиранням тканин залежно від глибини проникнення. При найменшому подразненні бородавчатка підіймає колючки спинного плавця; гострі та міцні, вони легко протикають взуття людини, яка випадково настала на рибу, і проникають глибоко в ногу. При глибокому проникненні укол може стати смертельним для людини, якщо йому не буде надано медичну допомогу протягом декількох годин. У разі потрапляння отрути всередину залежно від глибини проникнення накладають міцну стягувальну перев’язку або кровоспинний джгут, який розташовують між раною та найближчим вигином. Якщо колючка потрапила у велику кровоносну судину, смерть може наступити через 2-3 год. Ті, що вижили іноді хворіють місяцями. Отрута складається із суміші білків, у тому числі гемолітичного стонустоксину, нейротоксину та кардіоактивного кардіолептину. Оскільки отрута заснована на білку, вона може бути денатурована прикладанням дуже гарячого компресу до місця поранення. Деяке полегшення можна отримати при обробці рани місцевим анестетиком. Однак це лише тимчасовий захід для зменшення болю та шоку. Медична допомога має бути якомога швидше. Зазвичай жертви страждають локальним пошкодженням нерва, що іноді призводить до атрофії приєднаних м’язових тканин. Біль може бути настількисильним, що постраждалі від уколу хочуть відрізати пошкоджену кінцівку.

2. Риба-зебра.

Крилатка-зебра, або риба-зебра, або смугаста крилатка (лат. Pterois volitans) – риба сімейства скорпенових. Її розкішний вигляд обов’язково приверне увагу, але варто знати, що в гарних смугастих плавцях таяться гострі та отруйні голки. Головна їжа цих морських мешканців – краби, молюски, дрібна риба. Зустріти рибу-зебру можна у Тихому та Індійському океані. Дайвери попереджають усіх, хто захоче доторкнутися до цієї незвичайної істоти – це дуже небезпечно, ризикуєте отримати шок, що супроводжується судомами та порушенням серцевої діяльності. Зустрічаються у тропічних водах Індійського та Тихого океанів – біля берегів Китаю, Японії та Австралії. Останнім часом широко поширилася в коралових рифах Карибського узбережжя острова Гаїті та у протоці Мона. Є об’єктом промислового підводного полювання, мають досить ніжне та смачне м’ясо. Є загрозою для екосистеми Карибського моря, знищуючи багато видів коралових риб.

3. Морський дракон.

Найотруйніша риба Європейського континенту. Зустріти її можна у південній частині Балтійського моря, а також у Чорному та Японському морях. Дракони, маленькі та непримітні на вигляд, люблять закопуватися в пісок, залишаючи лише голову. Вони досить агресивні та небезпечні навіть для тих, хто купається біля берега. Якщо людина настане на дракончика або вирішить взяти його в руку, то як захист риба випустить свої отруйні колючки. Все тіло, за винятком голови вкрите дрібною лускою. Шипи першого спинного плавника та довгий гострий шип на зябровій кришці містять отруйні залози. Отрута не смертельна для людини, проте здатна викликати алергічні реакції. Отрута настільки сильна, що дракончик залишається небезпечним навіть деякий час після смерті. Риби активні вночі, зариваючись днем ​​у пісок чи мул. Харчуються невеликими донними рибами та ракоподібними. Яйця та личинки пелагічні.

4. Риба фугу

Бурий скелезуб, або бурий фугу, або бура собака-риба(лат. Takifugu rubripes) – вид морських лучеперих риб із сімейства іглобрюхових загону іглобрюхоподібних. Попри те, що в Японії вона вважається делікатесом і коштує дуже дорого, звичайнісінькому туристові варто бути дуже обережним при зустрічі з нею. Уколовши своєю голкою, риба випускає отруту – тетродотоксин, здатний вбити людину, адже протиотрути від неї все ще не знайдено. Він знаходиться і на шкірі, і у внутрішніх органах, тому готувати фугу суворо забороняється. Риба досягає довжини 50 см і водиться на глибині близько 100 метрів. Риба фугу містить смертельну дозу тетродотоксину у внутрішніх органах, в основному в печінці та ікрі, жовчному міхурі та шкірі. Печінка та ікру риби фугу не можна вживати взагалі, інші частини тіла — після ретельної спеціальної обробки. Отрута оборотно (здатна метаболізуватися) блокує натрієві канали мембран нервових клітин, паралізує м’язи та викликає зупинку дихання. В цей час не існує протиотрути, єдина можливість врятувати людину, що отруїлася, полягає в штучній підтримці роботи дихальної й кровоносної систем до тих пір, поки не закінчиться дія отрути. Попри ліцензування роботи кухарів, що готують фугу, щороку кілька людей, які з’їли неправильно приготовлену страву, гине від отруєння. В цей час існує можливість масово вирощувати рибу фугу, що не містить отрути. Дослідження показали, що риба фугу не здатна продукувати нейротоксин, а лише акумулює його у своєму організмі. Спочатку тетродотоксин виробляється морськими бактеріями, які потім поїдаються різноманітними живими організмами. Прийняття в їжу неправильно приготовлену фугу може бути небезпечним для життя. Тому для приготування фугу у спеціальних ресторанах, починаючи з 1958 року, японським кухарям доводиться проходити спеціальне навчання та отримувати ліцензію. У минулому в Японії існувала традиція, згідно з якою у разі отруєння рибою фугу кухар, який приготував страву, повинен був його з’їсти (або вчинити ритуальне самогубство). Протягом довгого періоду в Японії заборонялося вживати фугу в їжу і навіть існувала заборона вилову риби фугу. Аналогічні заборони діють зараз у деяких країнах Південно-Східної Азії, проте вони не завжди ефективні. Так, всупереч забороні риби фугу в Таїланді з 2002 року, її можна придбати на місцевих ринках.

5. Скати-хвостоколи

 Таку назву він отримав через те, що на верхній поверхні хвоста є одна або кілька голок. Їхня довжина може досягати 35 см. Сама голка нерухома, але при повороті хвостом, скат здатний наносити нею удари, виділяючи токсичну отруту. Зустріти таких тварин можна у Чорному морі та біля Примор’я. Удари ската бувають настільки сильними, що легко проб’ють навіть шкіряне взуття, якщо ви зачепили його, що лежить десь недалеко від берега. Велику частину часу скати-хвостоколи проводять на дні, закопавшись у ґрунт. Іноді вони тримаються в зоні прибою, оскільки їхнє плоске тіло здатне зберігати стабільне положення біля дна. Раціон складається в основному з молюсків, хробаків, ракоподібних та риб. У свою чергу, скати можуть стати здобиччю акул. У скатів, як і всіх хрящових риб, внутрішнє запліднення. Запліднені яйця розвиваються в утробі матері та харчуються жовтком та гістотрофом. Ця рідина виділяється спеціальними виростами, розташованими на стінках матки.